Після одноденного пляжного відпочинку на березі Атлантичного океану ми відправилися до найвідомішої і найпомітнішої природної пам’ятки Тенерифе і Канарських островів – вулкану Тейде. Кілька цікавих фактів про вулкан Тейде:
- Тейде (3718 метрів) є найвищою вершиною Іспанії, Канарських островів та Атлантичного океану.
- Тейде є символом острова Тенерифе та зображений на його гербі, вулкан можна побачити зі всіх сторін та точок острова.
- В перекладі з мови гуанчів (корінного населення канарських островів) Тейде – це «сніжна гора».
- Перше документально зафіксоване виверження вулкану описав Христофор Колумб, а останнє виверження було у 1909 році. Вулкан на даний момент діючий.
- Вулкан та території навколо нього є Національним парком, а з 2007 року Тейде входить до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Тут дуже сувора заповідність. До кратеру вулкану пускають тільки 200 людей в день, до того ж дозвіл треба оформлювати заздалегідь. У Нац. парку заборонено брати навіть камінчик.
- В безхмарну погоду з кратера видно всі Канарські острови.
До вулкану Тейде можна дістатися громадським транспортом. Проте, в день туди йде тільки один автобус з Пуерто-де-ла Круз. Тож нам довелося встати вдосвіта – адже до містечка ще необхідно було доїхати, здійснивши дві пересадки. Тож о 9 ранку ми почали свій шлях — 2 години серпантинами і ми на висоті 2400 метрів. Тут же знаходиться нижня станція канатної дороги, (до речі найвищої в Іспанії), яка піднімає туристів на 3555 метрів. В цей день ми планували піднятися на канатній дорозі до верхньої станції, а потім здійснити сходження на вулкан і спуститися пішки близько 12 кілометрів до автобусної зупинки. Проте погодні умови не дозволили втілити всі наші плани в життя (піші маршрути від верхньої станції канатної дороги були закриті). Нам довелося дещо змінити наші плани і здійснити і підйом і спуск на канатній дорозі. Канатка не з дешевих — квиток коштує 37 євро в 2 сторони.
Якщо говорити про навколишні пейзажі, то вони тут просто якісь неземні. Все в коричневих тонах, скрізь застигла лава та пемза, гігантські кратери. З верхньої станції ми здійснили невеликий трекінг до другого за висотою вулкану Тенерифе – Піко-Вєхо. Після ночівлі біля океану та підйому за один день на 3500 ми почували себе не найкраще, перші симптоми гірської хвороби проявлялися досить активно.
Після спуску з канатної дороги, у нас було декілька годин до автобуса, тож ми прогулялися по лавовох полях, національного парку Тейде.
Спустилися ми вже на південну частину острова, де поселилися в апартаменти. Наступного дня з самого ранку відправилися до ще одного дуже цікавого та неймовірно гарного об’єкту – каньйону Маска.
Каньйон знаходиться ніби в загубленому світі Конан Дойля, спочатку ми приїхали у невеличке містечко Дель Тейде, а звідти щогодини їздить невеличкий автобус до села Маска та однойменної ущелини. Дорога побудована тільки в 20 столітті і вирубана практично в скелях через круті перевали та скелі. Серпантини тут, мабуть, найкрутіші з тих що нам доводилося їздити.
На сьогодні в селі живе тільки 120 людей. За легендами тут пірати ховали свої скарби, а першовідкривачі вірили, що це місце – знаменитий острів Ісла де Муерте.
Крім живописного села, Каньйон маска славиться дуже гарним трекінговим маршрутом — 7 км по дну ущелини до узбережжя океану. Але нам не вдалося ним пройти, бо цей маршрут закритий на реконструкцію орієнтовно до 2021 року. Тож ми прогулялися селищем, пофотографували, а вже надвечір були в аеропорту.
Подорожуй ТОЛКОВО 