Подорож на острів вічної весни. Частина 1

Хочемо розповісти вам про країну, в яку неодмінно повернемося ще не один раз. Про Іспанію, а якщо точніше – про її острівну частину – острів Тенеріфе, яких входить до складу Канарського архіпелагу. 🏝️Тенеріфе не дасть про себе забути жодному, хто хоч раз ступив на його чорні піщані пляжі, скупався у хвилях Атлантичного океану, в кого паморочилась голова від марсіанських пейзажів і парів сірки на схилах вулкану Тейде🌋, хто топтав стежки реліктовими лісами гір Анага, бродив по вуличках, схожих на ті, що показували у старих мексиканських серіалах, і просто отримував неймовірне задоволення від спілкування з такими гостинними іспанцями, чи може канарцями…. ✈️

Клімат острова визнаний космічним агентством NASA найкращим в світі. Тут панує вічна весна. Кліматичні умови дуже мякі, з мінімальною середньорічною амплітудою температури. Денна температура навіть у січні не опускається нижче +20, а в липні не піднімається вище +26. Вода в океані має цілорічну температуру +21, проте, в зимові місяці можливі шторми.

Ми прилетіли на Тенеріфе 29 грудня і на увесь тиждень заховали свій теплий одяг, адже вдень ми ходили в шортах і футбулці, а у вечері одягали легеньку фліску.

Прибули на острів вічної весни ми після обіду, тому на перший день у нас багато планів не було. Ми зняли квартиру з величезною терасою в невеликому містечку на півдорозі до головних туристичних об’єктів. Містечко досить нове, з сучасною забудовою, тому найпривабливішим об’єктом для нас став берег океану. Проте хвилі не дозволили скупатись.

🌅Світанок на терасі – одна з найяскравіших картинок з подорожі. Спогади й досі наповнюють щасливими емоціями!!! Ми реально почали мріяти про таку терасу! Щодня прокидалися б на світанку і насолоджувалися б неймовірними краєвидами під ароматну чашечку кави☕

Зустрівши світанок на нашому балкончику, ми відправилися в гори Анага, де запланували трекінг. Туди можна дістатися громадським транспортом, але тільки з пересадкаою в місті Ла-Лагуна. Так як автобус в гори відправлявся через декілька годин, ми змогли познайомитися з містом.

Сан-Крістобаль-де-ла-Лагуна — колишня офіційна столиця острова, яка сьогодні вважається культурною столицею Тенеріфе. Це найстаріше місто острова, засноване у 1496 році. Дивовижно, але майже все старе місто збереглося в первозданному стані, тому і оголошене Всесвітньою спадщиною ЮНЕСКО.

Далі були півтори години серпантинів на півночний-схід острова Тенеріфе. І ось ми на висоті 1000 метрів в національному парку Анага та однойменній гірській системі. Найвищою вершиною масиву є гора Крус де Таборно (1022 метри). Ця частина острова — зовсім інша — вічнозелені вологі ліси, гострі хребти гір, які спускаються до океану, невеличкі села і ціла купа трекінгових стежок різної складності та типів.

Ставити намети в горах Анага заборнонено та й, загалом, заповідність досить строга. Більшість маршрутів горами потребують оформлення дозволів (пермітів) на проходження. Вони безкоштовні, але в день на деякі з маршрутів видається тільки 50 пермітів. Ми не встигли оформити дозволи, тож імпровізували, рухаючись по тих стежках, де дозвіл не потрібен. Єдине місце, де в горах Анага можна легально переночувати, це туристичний притулок. Він розміщений приктично на вершині хребта і вид з нього відкривається просто нереальний. Вартість ночівлі в чотиримісному номері — 17 євро з особи. Залишивши свої речі в притулку, ми відправилися в трекінг південними схилами гір Анага.

Спочатку наш маршрут йшов через густі зарослі лаврових лісів, які тут збереглися завдяки вологому клімату. Тому тільки тут можна побачити нетипові для острова ландшафти — зелені та вологі реліктові ліси🌵🌴🌳 Це, без перебільшення, унікальні лісові масиви, праліси, які існують ще з часів утворенння острова, біля 20 млн років. Такі ліси колись росли в південній Європі, однак зі змінами клімату загинули. На сьогодні Канарські острови — одне з небагатьох місць у світі, де залишився такий ліс🌳🌴🌵🇪🇸

Південні схили масиву Анага спускаються до океану. Панорами відкривалися настільки круті, що їх не передають жодні фото. Наче у фантасничному фільмі, чи казці. Здається, що ось-ось, проснеться дракон, взлетить і усі ці шпилі зникнуть.

Декілька годин спуску по заповідній частині гір Анага, поміж квітуючих кактусів, і ми вийшли до одного з найгарніших пляжів острова — пляжу Беніхо. Цей пляж є унікальним — з чорним вулканічним піском та кам’яними залишками, які місцеві називають «крокодилячі зуби». Ми все ж таки не стрималися і спробували скупатися, проте хвилі тут ще ті. Загалом, купатися на Тенерифе комфортно протягом всього року, температура води близько 20-22🌡️ проте найкомфортніше це робити в природніх вулканічних басейнах, які захищені від доволі потужних океанічних хвиль.

Втомлені, але з масою вражень, повернулися до притулку в горах Анага, де зустріли ось такий захід Сонця.

Наступний дня з самого ранку ми відправилися на північ Тенерифе. На календарі якраз було 31 грудня, тож вирішили відпочити, поплавати, відсвяткувати День Народження Тані і зустріти Новий Рік. Далі Буде…

Одноденна подорож в найколоритніше місто України – Одесу

«Там все Европой дышит, веет,
Все блещет югом и пестреет
Разнообразностью живой».

Так писав про Одесу О.С. Пушкін майже 200 років тому, так можна сказати про Одесу і сьогодні. Хто ж не знає про «перлину біля моря»? Для когось це транзитний пункт при поїздці у Коблево чи Затоку, для іншого – місто літнього пляжного відпочинку. Проте, насамперед, це місто-історія з притаманним йому колоритом, якого не знайдеш більше ніде у світі, місто, де кожна архітектурна пам’ятка просякнута духом романтизму.

Якщо ви хочете повною мірою зануритися в історію Одеси, насолодитися спокійним спогляданням видатних місць міста та розміреного життя його мешканців, скуштувати місцевих смаколиків у затишних кафе та ресторанах, і головне – все це зафотографувати, то до неї потрібно їхати в міжсезоння, коли ще немає великої навали туристів.

DSC_1311
Малолюдна Думська площа


Якщо планувати одноденну подорож, то найкраще їхати до Одеси потягом, і саме із залізничного вокзалу пішою прогулянкою розпочинати своє знайомство з містом. Фактично кожна вулиця історичної Одеси надзвичайно гарна і володіє неповторним шармом. Якщо забрати з неї автомобілі та поодинокі сучасні рекламні вивіски, то може здатись, що ось-ось по бруківці промчиться карета із вельмишановною пані, а з-за рогу одного з двориків вийде не поспішаючи якийсь багатий купець, чи перейде дорогу досвідчений капітан морського судна.

Дане місто є одним з небагатьох, яке будувалося за розробленим планом, т.з. «ідеальне місто». Воно розділене прямими довгими вулицями на правильні квартали. Тож обравши одну з вулиць, які йдуть паралельно залізничній колії, ви обов’язково потрапите в саме серце міста.

Своє знайомство з Одесою ми розпочали прогулянкою по вулиці Пушкінській, обрамленій віковими платанами та старовинною забудовою (до речі, саме тут в будинку №13 проживав певний час О.С. Пушкін, зараз це дім-музей Пушкіна), яка вивела нас до Думської площі.

Думська-площа
Міська рада

Це одна з центральних площ міста. Тут розташовується значна кількість архітектурних пам’яток, таких як археологічний музей з відомою скульптурою Лаокоон, будинок Англійського клубу, міська рада.

А поруч з нею, на підвищенні, у всій своїй красі величній і неповторній, розміщується один з головних символів Одеси – Одеський оперний театр – найстаріший та один з найгарніших оперних театрів України.

Оперний-театр-Одесса
Одеський оперний театр

Это слайд-шоу требует JavaScript.

Зробивши з сотню фото, ми вирушили далі на Приморський бульвар, який бере початок від Думської площі і пролягає паралельно морю. Саме тут розташовані Потьомкінські сходи, морський вокзал, пам’ятник Арману де Рішильє, який одесити називають пам’ятником Дюку.   

        _DSC0111-2_DSC0113

Милуючись панорамою, яка відкривається на морський вокзал, не забудьте про ще одну архітектурну пам’ятку, яка варта вашої уваги – Воронцовський палац з колонадою.

DSC_1386

DSC_1384
Воронцовський палац з колонадою

Ліворуч від колонади Воронцовського палацу простягнувся «Тещин» міст,  який веде до музею «Куточок старої Одеси». Цікавою особливістю мосту є те, що ставши ближче до середини, ви можете відчути його коливання під силою вітру. «Куточок старої Одеси» – це музей під відкритим небом, експонатами якого є архітектурні об’єкти зі знесених у центрі міста будинків. DSC_1328 

Ще однією цікавою пам’яткою, яка знаходиться поруч на Воронцовському провулку, є будинок-стіна, або як його ще називають одесити – «Відьмин дім». Даний провулок виведе вас до Катеринської площі, на якій встановлено пам’ятник засновникам Одеси – імператриці Катерині ІІ та чотирьом її фаворитам – де Волану, де Рібасу, Зубову і Потьомкіну.

DSC_1368
Будинок-стіна

DSC_1392
Катеринська площа

Нарешті ми дісталися до головної «артерії» Одеси – вулиці Дерибасівської. Своє знайомство з найвідомішою вулицею цього міста ми розпочали з пам’ятника Хосе Де Рібасу – засновника міста – звідки вона і бере свій початок. Дерибасівська, без перебільшення, є найвідомішою вулицею України у світі – це улюблене місце відпочину як одеситів, так і всіх гостей міста. Тут ви знайдете безліч кафе та ресторанів на будь-який смак і гаманець, пам’ятників та монументів. На Дерибасівській знаходяться відомий міський сад, пам’ятники Утьосову, Ільфу і Петрову – «12 стілець», музичний фонтан. Обов’язкової уваги заслуговує внутрішній дворик готелю «Пасаж» — колишній ринок – зі скляним дахом та античними скульптурами. Закінчується Дерибасівська на Соборній площі, де розміщений головний храм міста – Одеський Спасо-Преображенський кафедральний собор.

Это слайд-шоу требует JavaScript.

Проте, повністю відчути справжній дух старої Одеси, її колорит та незабутній шарм не можливо, якщо ви не заглянете у славнозвісні одеські дворики. Географічно більшість двориків розташовані в центральній частині міста, і щоб їх знайти, ми просто блукали павутиною вулиць старої Одеси. Варто зауважити, що кожен з цих двориків володіє своєю самобутністю та неповторністю і двох однакових ви стовідсотково не віднайдете.

І звісно ж, будучи в Одесі, як же не насолодитись і морськими пейзажами, не вдихнути на повні груди свіже, збагачене йодом повітря, не підставити своє обличчя на зустріч легкому весняному бризу, не послухати заспокійливий шум припливу. Для цього через парк ім. Т.Г. Шевченка ми спустилися до пляжу Ланжерон.

DSC_1417
Весна на морському узбережжі

DSC_1415
Одеський порт

DSC_1407
Одеський карантин

DSC_1477

DSC_1554
Жовті камені

DSC_1543

Квитки в зворотному напрямку брали на нічний потяг і ні хвилини не пошкодували про це. Нічна Одеса така ж прекрасна і чаруюча! І в дійсності, одного дня не достатньо, щоб повністю її звідати і відкрити для себе. Адже дуже багато цікавих місць і пам’яток залишились поза нашою увагою. Тому ми обов’язково туди ще повернемся, тим більше, що такий варіант поїздки доволі бюджетний.

І як писав А.Аверченко про Одесу:
« — Хороший город – Одесса?
— А вы никогда в ней не были?
— Еду первый раз.
— Гм… На вид вам лет тридцать. Что же вы делали эти тридцать лет, что не видели Одессы?»

                                 Друзі, не втрачайте час! Подорожуйте!!!

Андрій Марущинець, Тетяна Прокопчук