Похід по Сванетії в 2021 році був у розпал коронавірусу, кордони вже почали потроху відкривати, але ще був цілий ряд обмежень. Наприклад, перші два дні нашої подорожі довелося провести в столиці Грузії — Тбілісі, адже через 48 години після прибуття в країну потрібно було зробити повторний ПЛР тест. Тож перші 2 дні ми гуляли столецею, дивилися основні памятки (в кінці розповіді є фото з Тбілісі). А сам похід розпочався аж на третій день нашого перебування.
В столицю Сванетії Местію ми дісталися вже затемно, хоча там всього 450 км дистанції, через серпантини її долають за 8-9 годин. Тож перший день встигли тільки поставити намети і лягти відпочити. Всю ніч йшов досить потужний дощ, тож перший ранок в Сванетії був похмурим. Всі вершини були зятягнуті.
У перший день в нас був акліматизаційний вихід до озер Корулді. І хоча Ушба і всі 5 тисячники були затягнуті хмарами, пейзажі відкривалися як зажди мальовничі.
Зранку другого дня вже вийшло сонечко. Всі вершини відкрилися. І був перший активний день з рюкзаками, перший перевал і неймовірні панорами на Ушбу та Тетнульді. В цей день пройшли біля 17 кілометрів від Местії до Забеші.
Зранку на нас чекав черговий перевал, а після спуск до села Адіші, яке розміщене на висоті 2100 метрів і є одним з найдавніших та важкодоступних сіл Сванетії. А на ночівлю зупинилися, на березі річки Адішчала, з видом на Льодовик Лардаад або Адіші, який є найбільшим льодовиком Сванетії. Хоча вечір був досить прохолодним, зробили з дівчатами фотосесію в сукнях.
Прокинулися ще затемна, адже поки ще рівень води низький, перейшли в брід річку Адішчала. Потім піднялися на перевал Чхунтрієрі — 2722 м., з якого відкриється захоплююча панорама на Головний кавказький хребет з білосніжними п’ятитисячниками.
Наступні три дні походу ми провели у найвисокогірнішій общині Грузії та усієї Європи — Ушгулі, яка знаходиться на висоті 2200 метрів. Ми ходили в радіальні виходи до льодовика Шхара та піднялися на найвищу висоту нашого маршруту — Сванський хребет — близько 3000 м.
Подорожуй ТОЛКОВО 