Мій #безвіз, або бюджетна подорож до Італії. Частина 2. Флоренція

Швидкий та комфортний автобус о 6 год. ранку доставив нас до столиці Тоскани, батьківщини епохи Відродження – Флоренції. Забігаючи наперед скажу, що в цьому старовинному і мальовничому місті нам пощастило прожити 4 дні. Наші друзі-українці гостинно зустріли нас і поділилися «дахом над головою». Завдяки цьому нам вдалося зекономити на житлі, що зробило нашу подорож ще бюджетнішою.

А поки, вийшовши з автобусу, ми прямували по тихих і ще безлюдних вулицях до домівки друзів. Перше, що кинулося в очі, це наявність значної кількості місцевих жителів на ранковій пробіжці. Ми помітили, що багато італійців дуже слідкують за своїм здоров’ям та мають гарну спортивну статуру.

DSC_0314

Залишивши речі та випивши чашечку ароматної італійської кави, відправилися вивчати місто. Чому краще гуляти містом з самого ранку? На це є дві причини. Перша зрозуміла мабуть усім – чим раніше ви вийдете на прогулянку, тим менше будуть завантажені туристами вулички і визначні місця. А друга – ми подорожували Італією в самий запал літа, спека була просто нереальна (40-42° С в тіні), тому найкращим часом прогулянки був ранок, коли нічна прохолода ще не відступила під натиском палючого Сонця.

Кожне місто має свою візитну картку – пам’ятки та об’єкти, які при першому знайомству з містом необхідно насамперед побачити. Свої пошуки візитної картки Флоренції ми розпочали від центрального залізничного вокзалу – Санта Марія Новелла, який розміщується фактично в самісінькому центрі старого міста. Базиліка з однойменною назвою розміщена поруч з вокзалом і є найстарішою у Флоренції.

DSC_0226

Пробираючись вузенькими вуличками, нам почав відкриватися головний символ Флоренції – Кафедральний собор  Санта Марія Дель Фйоре – дуомо. Він просто вражає своїми розмірами: його висота – 90 метрів, а діаметр купола аж 42 м, тому його дуже складно навіть сфотографувати, адже з пяцца Дуомо на якому і розміщений собор, він повністю не поміщається ні в один з моїх об’єктивів. Собор почали будувати ще в 13 ст. і основні роботи закінчили у 15 ст, на той час в ньому поміщалися всі тодішні жителі Флоренції. Доповнює красу собору дзвіниця Джотто, яка здіймається на 85 метрів і разом з собором становлять єдину композицію. Собор з дзвіницею височить домінантою над усім містом, а унікальні його обриси не дадуть вам спутати панораму міста ні з яким іншим. На площі Дуому розміщена ще одна унікальна споруда, яка доповнює композицію Собору – Бабтистерій Сан Джовані (баптистерій – місце для хрещення) – найстаріша споруда Флоренції, побудована ще у 5 столітті.

aqjht

DSC_0363

Хоча ми і прийшли до собору відносно рано – близько 9 ранку, уже всі центральні вулиці і площа біля собору були повністю заповнені туристами, у розпал сезону їх тут ну дуже багато! Туристичні принади навіть сфотографувати важко – тому довелося повернутися сюди близько 6 ранку в один з наступних днів, щоб зробити ці фото.

DSC_0243

Наступним обов’язковим для відвідування об’єктом Флоренції є площа Сеньйорії, де розміщується палаццо Векіо – ще один відомий символ Флоренції – у минулому резиденція правителів Флоренції, а сьогодні тут ратуша. Біля палацу, прямо на вулиці, встановленні світові шедеври – статуї роботи Мікеланжело, Донателло.

DSC_02747

DSC_0268

DSC_02767

DSC_0270

Намилувавшись шедеврами мистецтва, відправилися до ще одного з символів Флоренції – найстарішого мосту Італії – Понто Векіо, який з’єднує береги річки Арно. З 14 століття він практично не змінився. Колись на ньому жили ремісники-м’ясники, а зараз його називають «золотим мостом» – адже м’ясні лавки замінили на ювелірні.

DSC_0303

DSC_0305

Біля Понто Векіо настільки людно, що сфотографуватися самому фактично не реально.

DSC_03017

DSC_0422

Звісно, що за дні перебування в Флоренції, ми могли побачити і ознайомитися з набагато більшою кількістю архітектурних пам’яток, музеїв, виставок  тощо. Але ми собі ставили зовсім іншу ціль. Першочерговим нашим завданням було не вивчити історичне минуле Флоренції та відвідати усі її музеї, де зберігається велика частина культурної спадщини людства, а стати часткою сучасного життя міста, відчути його ритм та особливості буденності.

DSC_0263

DSC_0312

DSC_03917

Для цього достатньо було бродити лабіринтами вулиць з широчезно відкритими очима і не випускати із виду жодної дрібниці. Що ж наші очі побачили? В першу чергу – неймовірно прекрасні, затишні, такі схожі одна на одну і такі різні вузенькі вулички з яскравими і не дуже вітринами, з середземноморськими і не тільки деревцями в горщиках, з чудернацькими дорожніми знаками, з силою-силенною велосипедів і мопедів на них, а також із незабутнім букетом ароматів. Крім наших очей насолоду отримували і наші нюхові рецептори: то  вздовж усієї вулиці нас супроводжував шлейф дорогих парфумів, йшли далі – і слинки котилися від неймовірних запахів свіжої випічки, на іншій вулиці голову кружляли аромати щойно спеченої піцци. Ну і як це все не спробувати, не скуштувати?

DSC_04177

Это слайд-шоу требует JavaScript.

DSC_0350

Это слайд-шоу требует JavaScript.

DSC_0244

Але в таку спеку найбільше хочеться морозива. Мало хто знає, що Італія – батьківщина морозива. В 1500-х рр.. саме у Флоренції сім’я Медічі попросила Бернардо Буонталенті організувати бенкет для короля Іспанії. Що він і зробив, представивши дещо кремове і холодне. Це дещо ми називаємо зараз італійським gelato. Саме у Флоренції в травні проходить знаменитий фестиваль морозива. А побувати в Флоренції і не скуштувати його, це все одно що приїхати в Рим і не побачити Колізей. Готують і продають італійське морозиво у невеличких кафе, які називаються джелатеріями. Різноманітність видів та буйність смаків просто зашкалює. Смак цього морозива лишається в пам’яті назавжди. І після нього ти не шукаєш якийсь смачніший вид, а намагаєшся викуштувати хоча б трішки схоже на нього, хоча б дещо наближене до цього ідеального смаку. Середня вартість морозива стартує від 1,50 євро за кульку. Мені найбільше до смаку прийшлося фісташкове та шоколадне, а Таня полюбляє ягідні та фруктові смаки, тому вибір морозива для неї був суцільною мукою, бо хотіла спробувати усі.

DSC_0766

З жінками взагалі страшно гуляти по Італії, бо десь тільки втратив пильність – і бюджетна поїздка може легко перетворитися в доволі дороге задоволення. Прогулянка по деяким вуличкам Флоренції, та інших італійських міст, потребує великої сили волі й мужності. Адже пройти повз вітрини магазинів і не спокуситися їх надписами «Sconti 70%» дуже важко. Саме на початку липня розпочинаються найбільші розпродажі в усіх магазинах та бутіках. Придбати плаття, сорочку, джинси тощо у таких магазинах як «Н&M», «Zara», «Bershka», «Mango» та ін.. можна за 5-15 євро. Таня не втрималася і все ж таки придбала дещо на згадку про Італію. В мене ж чоловіча витримка!!!

DSC_0360

За цікавими екскурсіями, шопінгом, масою фотосесій на фоні визначних місць, не помітили як настав вечір, а з ним і час перепочити та замислитися про вічне і прекрасне, про те, що радує око і шлунок та лікує душу. Настав час вечірньої трапези. В Італії вона починається з аперитиву. Але мова йде не про напій, який подається перед основною їжею, я говорю про цілий — банкет.

Аперитив по-італійськи починається десь о 18-30 год. і триває декілька годин. Гість купує напій, а закуска у вигляді «шведського столу» йде безкоштовно, або за незначну доплату. Крім того підходити за їжею можна скільки хочеш раз. Наші друзі завели нас у один невеличкий і непримітний ресторанчик, але  з дуже великим вибором страв. З напоїв ми вибрали відомі італійські коктейлі. А зі страв хотілось скуштувати все, але це було просто не реально. Було біля п’яти видів ароматної піцци, пасти, різноманітні салати, закуски, прошутто (в’ялене м’ясо), сири, різотто, велика кількість фруктів та овочів. Італійська кухня не потребує додаткових похвал. Вона використовує лише натуральні свіжі продукти. А тосканська кухня – одна із найкращих. Заплатили ми за це «свято живота» по 10 євро з людини. Після такого аперитиву не те що вечеряти, а і снідати не хотілось. Нижче на фото є адреса то фасад закладу за якими зможете його легко знайти. Хоча аперитив ви зможете знайти і в інших ресторанах, але наші друзі радять цей через великий вибір страв.

Это слайд-шоу требует JavaScript.

Проте у нас ще був запланований візит у одне з найулюбленіших місць туристів – площі Мікеланжело, звідки відкривається найкраща панорама на місто, особливо у світлі Сонця, що заходить. Безліч туристів найрізноманітніших національностей розміщується зручно на усіх східцях, біля поручнів, будь-де, де можна примоститись і споглядати цю красу. Всі хочуть зробити на згадку фото на фоні усього міста.

DSC_0281

DSC_0282-2

Вдруге ми сюди приходили перед нашим від’їздом, щоб ще раз закарбувати в пам’яті неймовірні краєвиди Флоренції, помилуватися її вечірніми вогнями, посидіти у тихому закутку з бутилочкою місцевого вина К’янті і обов’язково загадати бажання про повернення. Далі буде…

Мій #безвіз, або бюджетна подорож до Італії. Частина 3. Піза та Віареджіо

Мій #безвіз, або бюджетна подорож до Італії. Частина 1. Мілан

Мій #безвіз, або бюджетна подорож до Італії. Частина 2. ФлоренціяВсі українці з нетерпінням чекали, коли ж вони зможуть подорожувати по Європі без віз, і я не виняток. Тому,  як тільки стало відомо, що підписання угоди з ЄС про безвізовий режим реально відбудеться (десь за два місяці до безпосереднього запуску безвізу),  я одразу ж почав планувати майбутню подорож. Вагань з вибором країни, яку в першу чергу хотілося б відвідати, не було – це Італія. Справа в тому, що минулого року я вже відвідав цю надзвичайно гарну та історично багату країну. Враження від подорожі були настільки незабутніми, що вирішив сюди обов’язково повернутися!

Однією з головних вимог до організації майбутньої подорожі була низька вартість, тобто необхідно було знайти найдешевші варіанти як для переїздів так і проживання. Тож за три місяці до запланованої подорожі почав вишукувати варіанти, як дістатися до Італії. Найоптимальнішим варіантом виявився маршрут через Польщу, де доволі широка мережа Low-cost авіа компаній, що породжує високу конкуренцію, а отже і наявність дешевих рейсів у більшість країн Європи.

DSC_00084

Low-cost, дослівно, «низька вартість» — це бюджетні авіалінії, які за рахунок зниження операційних витрат (літаки проводять більше часу в повітрі ніж у аеропорту, використання нових літаків, збільшення кількості місць за рахунок ущільнення крісел, відсутність харчування) пропонують дуже вигідні тарифи на переліт.

Варто зауважити, що дешевий тариф діє виключно на переліт тільки з ручною поклажею, а додатковий  багаж та інші послуги можуть значно підвищити вартість перельоту. Тож ми подорожували тільки з невеличкими рюкзаками.

З Польщі до Італії (з Катовіце до Мілану), вдалося забронювати квитки на рейс компанії «Wizzair» по 10 євро з людини. Хоча в Україні теж працює ця компанія, проте ціни на рейси чомусь вищі, ніж у Польщі, тому квитки з Києва до Катовіце на рейс того ж «Wizzair» обійшлися в 35 євро з людини, але й ця вартість рівноцінна квитку на автобус.

Про особливості планування поїздок, корисні посилання, основні системи бронювання житла і переїздів та інші корисні поради обов’язково додатково напишу у одній з наступних статей.

Отже, подорож розпочалася з аеропорту Жуляни м. Києва. Реєстрацію, повітряну безпеку, митний контроль пройшли дуже швидко та і посадка в літак відбулася вчасно. Тому, чітко за графіком літак вилетів у напрямку до м. Катовіце. У Польщі за планом у нас була самостійна пересадка на рейс до Італії, тобто потрібно було вийти на територію Польщі та знову пройти реєстрацію та всі інші процедури. Це були два окремі білети, і в разі запізнення літака з Києва ніхто нам не гарантував потрапляння до Італії, адже low-cost компанії не практикують стикування рейсів. Тому квитки потрібно брати мінімум щоб було дві-три години між рейсами, до прикладу у нас було близько п’яти годин  (з врахуванням переведення годинників на годину назад, тому в нас в той день було 25 годин в добі).

DSC_00041

До речі, щодо без візу: по прильоту, при проходженні паспортного контролю у Польщі, нас лише запитали: «Що пан робитиме в Польщі?», я відповів, що пан їде до Італії. Побажали щасливої дороги і більше нічого (хоча в разі необхідності потрібно чітко представити мету поїздки, зворотні квитки, фінансові гарантії).

Літак до Італії вилетів вчасно, а чисте безхмарне небо дало змогу насолодитися видом з висоти на неймовірні Альпи. Так як наш літак прямував до аеропорту Бергамо то над горами ми пролітали досить низько, тому змогли розгледіти і їхні блакитні озера, і покриті льодовиком північні схили найвищих вершин…

DSC_001022

Одразу біля виходу з аеропорту Бергамо ми сіли в автобуc компанії «Terravision» (найдешевший перевізник) і за 5 євро з людини доїхали до центрального залізничного вокзалу Мілана – Milano centrale. Зазначу, що в Італії немає яскраво виражених автобусних зупинок, чи станцій. В більшості випадків вони позначені лише знаком, в кращому випадку – поставлено декілька лавок.

DSC_00131

До центру вирішили дістатися пішки, пройшовши старовинними вуличками міста. Мілан відомий також своїми парками. І хоч нам, у зв’язку з браком часу, не вдалося потрапити у відомий парк Семпіоне, проте ми все ж таки прогулялися невеличким парком і перепочили в тихому затишку дерев. Що нас там здивувало, так це наявність безхатчинків. Таня взагалі думала, що в Європі їх немає, а виявилось, що навпаки. В Італії безхатчинків, які поселилися в тихих закутках під тінню дерев, або облюбували лавки парку чи вокзалу дуже багато, особливо біженців з Африки та Сирії.

DSC_00213

DSC_00261DSC_0028

DSC_01861

Отже, що ж нам вдалося побачити за цей короткий проміжок часу. Першим визначним місцем, до якого ми підійшли, був найвідоміший оперний театр світу – Ла Скала. Але його зовнішній вигляд настільки непримітний і звичайний, що ми декілька раз перечитала назву на табличці, чи дійсно це та сама будівля, в якій збирається уся міланська аристократія.

DSC_00601

DSC_006122

За декілька метрів від театру, в самому серці «столиці моди»,  знаходиться її архітектурна перлина – Галерея Віторіо Емануеле ІІ – один з найстародавніших торговий пасаж в світі. Яскраві фрески, витончені скульптури, мозаїчна підлога і головна родзинка – скляна покрівля і гігантський купол, не залишать байдужим жодного туриста. Саме тут знаходяться найдорожчі бутіки міста: Prada (найперший в світі, відкритий в 1913 р.), а також Gucci, Louis Vuitton, Dolce&Gabbana та інші.

DSC_01365

DSC_0068dDSC_00657

Вийшовши з галереї, ми стали ніби вкопані. Зачаровані величчю і красою Міланського собору, освітленого сонячним промінням, боялися навіть моргнути, щоб картинка не зникла. Розкішнішої та величнішої споруди я ще не бачив. Кафедральний собор Діви Марії Нашенте (або просто Дуому – з італ. собор) – четвертий в світі за величиною готичний храм, який може вмістити 40 тис. осіб одночасно. Його будівництво розпочалося на початку 14 ст., а закінчилося аж через 5 століть – у 1813 р., окремі деталі добудовують і досі. Вхід до храму і підйом на дах відкритий до 18:00 (на жаль, ми прийшли значно пізніше) і є безкоштовним. Зайти в Собор ми не змогли, проте затрималися біля нього до сутінок, щоб помилуватися незвичайною красою вітражів, підсвічених із середини.

DSC_01692

DSC_0098123DSC_0095DSC_0117

Прогулялися ми і «Золотим чотирикутником» Мілана – кварталом, який об’єднує 4 вулиці з найбільш пафосними, дорогими і модними магазинами. Тут і ювелірні магазини Тіфані, Булгарі, а також Gucci, Versace, Dior, Burberry, Valentino, Prada, Armani та багато інших.

DSC_00474

DSC_0069

DSC_01941

Найпопулярнішого замку Мілана – Замку Сфорца, ми дісталися у вечірню пору. Цей замок пройшов участь в багатьох боях, був зруйнований Наполеоном і відновлений у 20 ст. В свій час, роботами по його оздобленню займався сам Леонардо да Вінчі. Зараз тут знаходиться велика кількість різноманітних музеїв. Ми ж лише помилувалися його фасадом та пофотографували.

Перед Замком Сфорца знаходиться фонтан «Весільний торт» — покровитель усіх закоханих, який виконує одне-єдине бажання – одружитися чи вийти заміж, достатньо лише кинути в нього монетку. По крайній мірі в це вірять найромантичніші жительки Мілана.

DSC_0205

Так як поряд розташована станція метро, а час був досить пізнім, ми вирішили їхати до нашої автобусної станції Lampugnano, з якої близько 2 год. ночі відправлятиметься автобус до Флоренції. Вся система громадського транспорту Мілана представляє собою єдину мережу, тому і білети в ній єдині. Вартість 90-хв поїздки на будь-якому транспорті – 1,50 євро. Білети можна купити в автоматах на станціях метро, в газетних і табачних кіосках. Ми скористалися автоматом на станції. Тільки не викидайте квиток одразу, як пройшли турнікети, адже потім ви без нього не зможете вийти.

DSC_0219

На автобусній станції ми просиділи довгих 4 години в очікуванні нашого автобусу. Справа в тому, що в  Італії доволі дорогі переїзди, тому ще до поїздки я купив квитки на автобус, а найдешевший тариф — 10 євро, якраз у найнезручніший час. Проте, це дало змогу значно зекономити – звичайна вартість квитка близько 35 євро. Що нас вразило на вокзалі, так це бруд та наявність великої кількості тиняючих туди-сюди темношкірих емігрантів. В якийсь момент ми взагалі залишилися у двох на зупинці, що викликало ще ті відчуття. Проте, як потім ми дізналися, вони досить мирні (не хочуть повертатися на батьківщину), тому ведуть себе дружелюбно.

DSC_0153

Автобус прибув вчасно, і ми попрямували до Флоренції. Комфортність та зручність автобусів з кондиціонерами та wi-fi, відкидні крісла, якість доріг дозволяють повноцінно виспатись, а водії-шумахери (до речі їх завжди двоє) швидко доставили нас до місця призначення. To be continued////

Мій #безвіз, або бюджетна подорож до Італії. Частина 2. Флоренція

Тетяна Прокопчук, Андрій Марущинець